Роки чи дні, години чи хвилини, -

Можуть різнитись, або ж однакові для нас.

Сонце чи хмари, дощ чи хуртовина, -

Прийдуть усі, коли прийде їм час.

Проте ідуть секунди лиш вперед – невпинно,

Лишаючи позаду все, що відбулось у нас, -

Ті миті, що провели ми відмінно,

І також ті, що були неприємними… Той час…

У році кожному є особлива днина – червоний день календаря,

І звуть його – день жінки – день світла, сонця, радості, весни й тепла.

І часто в день цей, як у день якийсь незвичний,

Все відбувається в жінок, немов у казці враз:

Чоловіки, немов казкові принци –

Готують подвиги заздалегідь для Вас!

Хтось принесе сніданок в постіль чи дарує квіти,

Можливо зробить це в житті лиш перший раз,

Або ж придбає речі чи якісь картини,

Які ви мріяли купити вже достатньо довгий для чекання час.

Але ж цей день – лише один із інших,

В які жінки чекають щось приємного від нас:

Ласки, цілунків чи палких обіймів,

Підтримки й допомоги в смутку чи у щастя час.

Секунди ж йдуть – постійно та невпинно,

Вже не повернем їх, лиш пригадаєм раз по раз,

Де було важко, де були щасливі, –

Ті, мрії, що плекали Ви в думках вже неймовірно довгий час.

То най ті миті, ті події та думки щасливі,

Не полишають Вас ані на мить в той час,

В який живете Ви у цьому світі,

Що прогресує, йде вперед лиш завдяки й лише – для Вас!

Най чоловіки у всьому цьому світі,

Не забувають – пам’ятають той життєвий факт,

Що не були б ми всі такі доглянуті й красиві,

Якби красою свою не спонукали Ви постійно нас!

Най кожен рік, чи день, година чи хвилина,

Різниться барвами яскравими завжди для Вас:

Сплетінням радості, чуттів, а може й сліз лише щасливих, –

Найкращих мам, коханих, подруг й просто – неймовірних дам!